Преподобний Олексій народився в Римі в родині благочестивих Євфіміана і Аглаіди. Подружжя тривалий час було бездітним і невпинно молило Господа про дарування потомства. І Господь потішив подружжя народженням сина Олексія. У шість років юнак почав вчитися і успішно вивчав світські науки, але особливо старанно читав Святе Письмо. Ставши юнаком, він почав наслідувати своїм батькам: строго постив, роздавав милостиню і під багатим одягом таємно носив волосяницю. У ньому рано визріло бажання залишити світ і служити Єдиному Богу. Однак батьки збиралися одружити Олексія і, коли він досяг повноліття, знайшли йому наречену.

Однак святий відмовився від одруження і виїхав до Мессопотамії. Потрапивши до міста Едесси, де зберігався Нерукотворний образ Господа, Алексій продав усе, що в нього було, роздав гроші жебракам і став жити при церкві Пресвятої Богородиці на паперті і годуватися подаяннями. Преподобний харчувався тільки хлібом і водою, а отриману милостиню роздавав немічним і старим.

Преподобний прожив в Едесі сімнадцять років. Одного разу паламарю церкви, при якій подвизався преподобний, було видіння про нього: Матір Божа через свою святу ікону звеліла: "Введи в Мою церкву Божого чоловіка, гідного Царства Небесного; молитва його доходить до Бога, як кадило пахощів, і Дух Святий спочиває на ньому". Паламар почав шукати таку людину, але довго не міг знайти. Тоді він з молитвою звернувся до Пресвятої Богородиці, просячи її вирішити його непорозуміння. І знову був голос від ікони, який сповістив, що Божий чоловік є той самий жебрак, який сидить на церковній паперті. Паламар знайшов святого Олексія і ввів до церкви. Святий, уникаючи слави, таємно сів на корабель, що йшов до Кілікії. Але Промисел Божий вирішив інакше: буря занесла корабель далеко на захід і прибила до берега Італії. Блаженний рушив до Риму. Невпізнаний, він смиренно просив у свого батька дозволу оселитися в якому-небудь куточку його двору. Євфіміан помістив Олексія в спеціально влаштованому приміщенні при вході в будинок і звелів годувати його зі свого столу.

Живучи в батьківському домі, блаженний продовжував постити і проводити дні і ночі в молитві. Він смиренно терпів образи і глузування від слуг рідного батька. Кімната Олексія знаходилася навпроти вікон його нареченої і подвижник тяжко страждав, чуючи її плач. Тільки безмірна любов до Бога допомагала блаженному переносити цю муку. Святий Олексій прожив у будинку своїх батьків 17 років і був сповіщений Господом про день своєї кончини. Тоді святий, взявши хартію, описав своє життя, просячи прощення у батьків і нареченої.

У день кончини святого Олексія в соборній церкві служив літургію Римський Папа Інокентій (402 - 417) у присутності імператора Гонорія (395 - 423). Під час служби з вівтаря пролунав дивний Голос: "Прийдіть до Мене, всі тружденні і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мт. II, 28). Всі присутні зі страху попадали на землю. Голос продовжував: "Знайдіть Божого чоловіка, що відходить у вічне життя, нехай він помолиться за місто". Стали шукати по всьому Риму, але не знайшли праведника.

З четверга на п'ятницю Папа, здійснюючи всенощне бдіння, просив Господа вказати угодника Божого. Після літургії знову в храмі почувся голос: "Шукайте Божого чоловіка в будинку Євфіміана". Всі поспішили туди, але святий вже помер. Обличчя його світилося подібно лику Ангела, а в руці була затиснута хартія, яку він не випускав, як не намагалися її взяти. Тіло блаженного поклали на ложе, покрите дорогими покривалами. Папа і імператор опустилися на коліна і звернулися до преподобного, як до живого, просячи розтиснути руку. І святий виконав їх благання. Коли лист був прочитаний, батько, мати і наречена праведника з плачем вклонилися його чесним мощам.

Тіло святого, від якого почали відбуватися зцілення, було поставлено посеред площі. Сюди зібрався весь Рим. Імператор і Папа самі внесли тіло святого до церкви, де воно було цілий тиждень, а потім було покладено в мармурову гробницю. Від святих мощей стало витікати запашне миро, яке надавало зцілення хворим.

Чесні останки святого Олексія, людини Божої, поховані у церкві святого Воніфатія. В 1216 році були знайдені мощі. Життя святого преподобного Олексія, чоловіка Божого, завжди було одним з улюблених на Русі.