Святий преподобний Олексій, чоловік Божий (30 березня)
Автор АдміністраторПреподобний Олексій народився в Римі в родині благочестивих Євфіміана і Аглаіди. Подружжя тривалий час було бездітним і невпинно молило Господа про дарування потомства. І Господь потішив подружжя народженням сина Олексія. У шість років юнак почав вчитися і успішно вивчав світські науки, але особливо старанно читав Святе Письмо. Ставши юнаком, він почав наслідувати своїм батькам: строго постив, роздавав милостиню і під багатим одягом таємно носив волосяницю. У ньому рано визріло бажання залишити світ і служити Єдиному Богу. Однак батьки збиралися одружити Олексія і, коли він досяг повноліття, знайшли йому наречену.
Однак святий відмовився від одруження і виїхав до Мессопотамії. Потрапивши до міста Едесси, де зберігався Нерукотворний образ Господа, Алексій продав усе, що в нього було, роздав гроші жебракам і став жити при церкві Пресвятої Богородиці на паперті і годуватися подаяннями. Преподобний харчувався тільки хлібом і водою, а отриману милостиню роздавав немічним і старим.
Преподобний прожив в Едесі сімнадцять років. Одного разу паламарю церкви, при якій подвизався преподобний, було видіння про нього: Матір Божа через свою святу ікону звеліла: "Введи в Мою церкву Божого чоловіка, гідного Царства Небесного; молитва його доходить до Бога, як кадило пахощів, і Дух Святий спочиває на ньому". Паламар почав шукати таку людину, але довго не міг знайти. Тоді він з молитвою звернувся до Пресвятої Богородиці, просячи її вирішити його непорозуміння. І знову був голос від ікони, який сповістив, що Божий чоловік є той самий жебрак, який сидить на церковній паперті. Паламар знайшов святого Олексія і ввів до церкви. Святий, уникаючи слави, таємно сів на корабель, що йшов до Кілікії. Але Промисел Божий вирішив інакше: буря занесла корабель далеко на захід і прибила до берега Італії. Блаженний рушив до Риму. Невпізнаний, він смиренно просив у свого батька дозволу оселитися в якому-небудь куточку його двору. Євфіміан помістив Олексія в спеціально влаштованому приміщенні при вході в будинок і звелів годувати його зі свого столу.
Живучи в батьківському домі, блаженний продовжував постити і проводити дні і ночі в молитві. Він смиренно терпів образи і глузування від слуг рідного батька. Кімната Олексія знаходилася навпроти вікон його нареченої і подвижник тяжко страждав, чуючи її плач. Тільки безмірна любов до Бога допомагала блаженному переносити цю муку. Святий Олексій прожив у будинку своїх батьків 17 років і був сповіщений Господом про день своєї кончини. Тоді святий, взявши хартію, описав своє життя, просячи прощення у батьків і нареченої.
У день кончини святого Олексія в соборній церкві служив літургію Римський Папа Інокентій (402 - 417) у присутності імператора Гонорія (395 - 423). Під час служби з вівтаря пролунав дивний Голос: "Прийдіть до Мене, всі тружденні і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мт. II, 28). Всі присутні зі страху попадали на землю. Голос продовжував: "Знайдіть Божого чоловіка, що відходить у вічне життя, нехай він помолиться за місто". Стали шукати по всьому Риму, але не знайшли праведника.
З четверга на п'ятницю Папа, здійснюючи всенощне бдіння, просив Господа вказати угодника Божого. Після літургії знову в храмі почувся голос: "Шукайте Божого чоловіка в будинку Євфіміана". Всі поспішили туди, але святий вже помер. Обличчя його світилося подібно лику Ангела, а в руці була затиснута хартія, яку він не випускав, як не намагалися її взяти. Тіло блаженного поклали на ложе, покрите дорогими покривалами. Папа і імператор опустилися на коліна і звернулися до преподобного, як до живого, просячи розтиснути руку. І святий виконав їх благання. Коли лист був прочитаний, батько, мати і наречена праведника з плачем вклонилися його чесним мощам.
Тіло святого, від якого почали відбуватися зцілення, було поставлено посеред площі. Сюди зібрався весь Рим. Імператор і Папа самі внесли тіло святого до церкви, де воно було цілий тиждень, а потім було покладено в мармурову гробницю. Від святих мощей стало витікати запашне миро, яке надавало зцілення хворим.
Чесні останки святого Олексія, людини Божої, поховані у церкві святого Воніфатія. В 1216 році були знайдені мощі. Життя святого преподобного Олексія, чоловіка Божого, завжди було одним з улюблених на Русі.
У четверту неділя Великого посту згадуємо пам’ять ігумена монастиря з Синайської гори Іоана Ліствичника, який залишив нам свої навчання у формі уявних духовних сходів до неба. Етапи духовного вдосконалення він вибудовує у драбину, сходи, якими, сходинка за сходинкою, ми можемо здійнятися до Бога, до вічного життя. Здійнятися, змінюючи своє життя поступово, але неухильно. І саме в цьому полягає урок нинішнього дня, урок четвертої неділі Великого посту.
Церква вчить нас наполегливости, нестримности в духовному зростанні. Але, водночас, Церква вчить бачити духовне зростання як сходи вгору, якими ми здіймаємося поступово й непристанно. Часто ми приходимо до сповіді, розчаровані своїми втратами. Ми ж бо так сподівалися, що попередня сповідь стане рубежем, за яким геть усе в нашому житті піде по-іншому. Аж раптом ми знов повернулися до старих помилок, відчули, як вони тяжіють над нами...
Церква вчить нас не впадати в розпач через відкриття глибини нашого падіння, а поволі, сходинка за сходинкою здійматися на гору християнської досконалості. А це означає - обирати якусь конкретну мету на кожний день або на тиждень, і тоді вже кожного дня вранці і ввечері перевіряти себе: наскільки я зумів стриматися від цього гріха в цей день, наскільки мені вдається жити без нього, наскільки іншим стало моє життя. А потім, переконавшись, що ми зуміли подолати в собі цей гріх, не втрачати пильності щодо нього й обирати собі за мету боронитися від іншої життєвої проблеми. І так крок за кроком здійматися у нашому духовному вдосконаленні, пам’ятаючи, що тільки разом із Богом ми здатні пройти цю складну дорогу: шлях до неба, який простягається до небесної гори, у простір майбутнього Небесного Єрусалиму, вічного Небесного царства.
Житіє святого благовірного князя Ярослава Володимировича (Мудрого)
Автор АдміністраторНаписав архиєпископ Димитрій (Рудюк)
Святий благовірний князь Київський Ярослав Володимирович (Мудрий) був другим сином святого рівноапостольного князя Володимира-Василія Великого та дружини його Рогнеди. Народився правдоподібно десь близько 983 р. за п’ять літ до великого хрещення Київської Руси-України.
Написав Борис САМБОР
12 грудня 1996 року Архієрейський собор Української Православної Церкви Київського Патріархату ухвалив рішення про причислення до сонму українських святих митрополита Київського і Галицького та всієї Руси – Петра Могилу. Ця знаменна подія відбулася у Свято-Володимирському кафедральному соборі в м. Києві.
Святих мучеників і сповідників Гурія, Самона і Авіва
Автор АдміністраторРіздво Господа нашого Ісуса Христа здавна вважається сімейним, домашнім святом. І знаково, що розпочинаючи підготовку до його достойної зустрічі, Свята Церква в перший день Різдвяного посту молитовно відзначає пам’ять мучеників та сповідників Гурія, Самона (299-306) та Авіва (322) – охоронців сімейного вогнища. Коротке їх житіє – звичайний мученицький подвиг, але величним є всенародне шанування.
Чому Бог одні прохання наші приймає, а інші відхиляє? Преподобний Єфрем Сірин
Дивується дехто, що сини Зеведеєві ясно висловили прохання своє перед Тим, Хто знає всі скритності серця. Він дозволив їм виректи прохання своє, щоб навчити всіх хто просить, в молитвах своїх не переступати міри, але приміряти прохання свої з мірою свого убожества.
Юність одне має на увазі, а саме, що Бог, за всемогутністю Своєю, все може зробити, але не знає, що у всьому діє Бог премудро, і хоч все для Нього є можливим, однак творить лиш те, чому слід статися.