П'ятниця, 07 березня 2014 20:00

Про мораль Рекомендовані

Навіщо нам потрібна мораль взагалі
Про смисл життя і щастя людини
     Пошуки смислу життя завжди асоціюються з пошуками істини. Як розуміє для себе людина істину, таким і вважає  для себе сенс життя. Цим самим розумінням істини визначається і характер людини, її відношення до інших людей, її діяльність у світі.


      Наприклад, існує такий філософський напрямок як скептицизм. Його девізом є відома фраза: «Їмо й п'ємо, бо завтра вмремо!». Відповідно людина, яка сповідує такий стиль життя, так і відноситься до нього: нехтує будь-якими ідеалами, зневажливо ставиться до ближніх, прогне до наживи переступаючи по головам інших людей, аби якомога більше отримати насолоди в цьому житті, адже «завтра все одно умремо» і нікому я непотрібен. Така людина стає жорстокосердою, сухою і нездатною ані для сім'ї, ані для суспільства; вона часто й сама перебуває у депресіях і не знаходить собі спокою. Є ще багато різних філософських і навіть релігійних систем, які зводяться в кінцевому рахунку до повного дискомфорту душі та породжують подібне ставлення до життя і щастя людини. Тобто, який напрямок людина задає своїй свободі, яку мораль сповідує, – такий виробляється у ній духовний і моральний стан.

   У світі існує три головних сили, які претендують чи пропонують на вирішення  питання цілі і смислу життя:  релігія, філософія і наука.
   Філософія увесь час намагається розумом осягнути істину, постійно її шукає. Однак скільки існує філософських систем, стільки ж існує й істин, і зрештою залишається тільки пошук істини. Тобто філософія, при всьому її розмаїтті залишається в стані постійного пошуку істини і ніяк не може її визначити остаточно. Через це філософія постійно переживає якусь певну душевну нестачу, депресію постійного неспокою і внутрішнього конфлікту, а отже вона неспроможна дати людству практику морального життя і визначити його смисл, лише пропонує постійний пошук.
   Наука, в свою чергу, намагається визначити і пояснити сенс життя у якомога більшому вивченні і пізнанні світу. Нажаль наука настільки суперечлива у своїх теоріях, що також неспроможна дати остаточну відповідь на питання – як заспокоїти духовні потреби людини і в чому ж таки смисл життя, в чому ж таки полягає істина.
Ці обидві сфери (філософія й наука) мають спільним і кінцевим результатом лише пошук і суперечливість. Вони нездатні задовольнити найголовнішу потребу людини – її духовного спокою, адже остаточної і беззаперечної відповіді на духовні запити людства не мають. Однак слід зауважити, що філософія і наука у своєму пошуку немало здобули і можуть послужити для тієї сили чи сфери, яка виходить за межі земного і таки дає відповідь не лише теоретично, але й на практиці життя про сенс життя і незмінне поняття  Істини – релігії. 
   Релігія. Не будемо заглиблюватись у розмаїття релігій, лише зауважимо, що не всяка релігія є взагалі  справжньою релігією (є т. зв. культи, шаманство, містицизм, просто релігійна філософія і т. д., які мають лише ознаки справжньої релігії). В даному випадку під релігією мається на увазі така віра, де Бог і вічне життя є найголовнішим критерієм, де смисл життя полягає у єднанні і живому спілкуванні з Богом.

   Чому знову християнство? 
Впевнений, що у кожного виникає при цьому запитання: а чому саме християнство, чому ми постійно у моральних відносинах апелюємо до християнської етики суспільного життя; чому у школах пропонується вивчення саме християнського морально- етичного вчення?
   У перших століттях нашої ери  християн сильно гонили і чинили їм різного роду утиски: заборонялось їх існування, убивали християн у найжахливіші способи (згадаймо знову ж таки  римський Колізей). Про них спеціально розповсюджували різні  жахливі містичні чутки , аби християнство знищити взагалі. Старий світ, потопаючий у надзвичайній розбещеності, жорстокості й гріху, не міг сприйняти дивне вчення християнської любові, тим більше, що воно суперечило тодішньому політичному устрою. Однак, саме в часи лихоліть (чума, холера) світло християнської моралі розкрило очі гонителям. Коли померлі від хвороб люди, що сповідували язичництво, тобто були ворогами християн, лежали просто неба на вулицях, то лише християни вийшли їх хоронити; під загрозою власної смерті від смертельної хвороби вони виносили покійників і хоронили їх належним чином, в той час як їх живі гонителі переховувались по домівках боячись зарази.  Християн гонили, а вони за своїх гнобителів молились. Язичницький світ лише пізніше у повній мірі пізнав учення апостола Павла про тіла як храми Духа Святого, учення Христа про рівність всіх людей перед Богом, про людину як образ і подобу Божу і т. п. Поступово недобрі чутки про християн розсіялись саме завдяки їх найвищій суспільній моралі; світ побачив апостольський устрій Церкви, де панує не якась там чергова релігійна чи філософська система, а незбагненне Учення Христа; не лише теорія, а жива високоморальна практика  життя, яка, власне, згодом преобразила увесь цивілізований світ.
   Тепер ближче до сучасності. 
   В.І. Ленін, розробляючи систему атеїстичного комунізму, за основу суспільного ладу взяв не що інше, як християнство (згадаймо хоча б комуністичні лозунги), однак - без ідеї Бога. Тобто фактично намагався побудувати копію християнського ідеалу життя, не розуміючи, що без його засновника - Богочоловіка Христа це лише сурогат моральності. Цікаво, що й інші богоборці, руйнуючи християнський устрій життя, так і не зуміли створити вищу за християнську мораль, і лише схиляли голови.
Попри розмаїття різних філософсько-релігійних систем, християнська мораль була й залишається неперевершеною, адже своїм корінням має Богочоловіка-Христа, тобто має божественне походження, прикрашена прикладом (практикою) Святих Апостолів, підтверджена вільною страждальною смертю Христа, Апостолів, Мучеників…
Саме тому ми й будемо пізнавати морально-етичне життя християн, але для цього необхідно хоча б поверхово зрозуміти що ж таке саме християнство, його основи, його історію, і, що найголовніше, – Його Божественного Засновника…

   Основи віри християнської у світлі Біблійної історії

   1. Смисл життя тільки у вічному житті в Бозі. Це означає, що ми впевнено віруємо у існування Бога, що Він є не лише джерелом буття, а й самим буттям; Він є справжнім щастям (благом) для всіх і тільки перебуваючи у Бозі, живучи з Богом ми можемо осягнути Істину і зрозуміти навколишній світ (усе Його творіння).
   2. Теперішнє земне життя є не саме по собі, не випадковість, а є необхідною умовою для розвитку кожного з нас як особистості, земне життя є перехідною ланкою для вічного блаженного життя з Богом у Царстві небесному. 
3. У
свій час, людство відгородило себе від Бога в особі Адама і Єви (представників усього людства) порушивши в Едемському раю єдину заповідь Божу про заборонений плід, через що у світі людини і досі панує гріх. 
   4. Гріх як духовна хвороба, поставив між Богом і людиною велику прірву, людина пізнала вперше смерть, стала забувати свого Творця і пішла шляхом богоборства. Внаслідок цього людина стала смертною, почала шукати блага (щастя) життя у тимчасовому видимому для неї світі. Звідси з'явилась зброя, війни, індустріальний розвиток в надії здобути щастя. Віра у справжнє благо людини почала зникати.
   5. Але Господь не залишив Своє найвище творіння на землі – людину – і , згідно своєї обітниці (Бут. 3:15), послав Свого Сина, другу Особу Пресвятої тройці, Який відновив духовно людину, Сам став людиною, став ІДЕАЛОМ наслідування  для всіх. Своєю викупною жертвою на хресті, стражданнями і смертю, Своїм ВОСКРЕСІННЯМ, Він викупив людину від гріха і смерті, відновив втрачений звязок з Творцем. Своїм Воскресінням Він воскрешає кожного з нас після смерті. Якщо у Адамі, як уособленні всього людства, усі померли, то у Христі, Який став другим Адамом, усі ожили (1 Кор. 15:22-23). 
   6. Христос дав сили людині для відновлення і воскресіння, для істинного блага (щастя). Ці сили (благодать Божа) закладаються у Таїнстві Хрещення, однак, людина для досягнення цих благ повинна духовно вдосконалюватись, боротися з цим тлінним гріховним світом, адже він досі залишається у гріху (1 Ів. 2:16). 
   7. Людина сьогодні покликана вернутись до Бога, стати вище цього пристрасного світу для світу духовного, царем у якому є Ісус Христос, і саме Він «озброїв» людину всіма засобами і дав їй Новий Завіт. Тобто людина – християнин уже не прив’язується так до видимого світу, бо знає, що для неї Христос приготував істинне щастя – вічне блаженне життя, яке починається уже тут на землі. 
   8. Досягти його людина може через боротьбу з гріхом, духовне очищення, а духовне очищення відбувається при виконанні найголовніших заповідей Божих: 1) возлюби Бога, і 2) возлюби ближнього (Мф. 22:36-40; Ів. 15:12). Любов є найголовнішим інструментом у пізнанні Істини, у пізнанні видимого і невидимого світу.  Тільки тоді, виконуючи ці умови, людина починає бачити істинне благо свого існування, стає моральною, і починає бачити Самого Бога-Творця (1 Ів. 4:16).
   9. Спасіння людини – це процес богоугодного морального життя людини з поміччю Божою, в силу викупної жертви Христа. У цьому процесі спасіння людина приходить до кінцевої мети християнина – вічного блаженного життя з Богом, власного «обожнення» по благодаті Божій, співучасті у Його вічній славі. При цьому людина залишається ОСОБИСТІСТЮ, маючи завжди свободу вибору, а не «зливаєтся» з Богом чи розчиняється у Ньому.
   10. Усі люди, без виключення, покликані до вічного блаженного життя з Богом, однак дійти цієї мети людина може лише через Богочоловіка Христа.   
 
Життя з Богом і життя без Бога
    Звідси зробимо порівняння того, що нам дає сьогодні гріховний світ, а що християнство; перспектива життя без Бога, і перспектива життя у Бозі.
   Сьогодні, як і раніше після гріхопадіння людини безбожний гріховний світ дає такий заклик: «Вір, людино, тебе чекає вічна смерть, бо наука не може воскрешати чи заперечити факту смерті!. Отже смислу життя не існує, моральним бути не має потреби, трудитись заради блага людства, допомагати ближнім – який смисл? - Це смішно?!» 
   Християнство ж, навпаки, дає людині перспективу вічного блаженного життя. Сутність християнства можна висловити однією фразою – «ХРИСТОС ВОСКРЕС!» бо в цьому є і наше воскресіння для вічного життя, смисл жити, творити, любити, поступатись, радіти, терпіти, бути смиренним, бути милосердними, стриманими, адже за це людина отримує найвищу нагороду від Творця – власне воскресіння і вічне блаженне життя… Людина, яка живе цими якостями та ідеалом Христа, уже тут, на землі, живе Царством небесним. Вона радісна, сповнена смислу жити. Вона любить свого Творця, ходить до церкви допомагає ближнім, шанує батьків, не убиває, береже шлюб, не заздрить і т. д.
   Звичайно, такий спосіб життя не сприймається гріховним світом, адже за словами апостола Івана Богослова, -  «…Усе, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік»(1 Ів. 2:16). Єдине, чого намагається уникнути світ – це смерть, тому усі сили кидає для набуття земних «благ» (комфортного життя, насолоди у всьому, що бачить). Для світу цього справжній ІДЕАЛ, що був розіп’ятий на Хресті, тобто Ісус Христос, є спокуса і безумство (1 Кор. 1:23). Саме тому у сучасному світі масово розпадаються шлюби, панує злоба і ненависть. Також слід одразу зауважити, що потужний науково- технічний прогрес та досягнення високого рівня життя, яким цей світ прагнув насолоджуватись, і водночас, зниження християнської релігійності, приводить, згідно статистики, все більше і більше людей не до обіцяного райського блаженства на землі, а до розчарування у житті, втраті його смислу, до моральних збочень та важких нервово-психічних розладів, самогубств.  Куди веде сучасна цивілізація? Сучасна цивілізація, «звільняючись» від релігії та її моралі, перетворює людину на бездушного робота…
    Таким чином, християнський смисл життя, який базується на здобуванні духовних цінностей ще тут, на землі, на вірі у реальне воскресіння тіла для безкінечного життя у Бозі, стає у повну противагу і суперечливість з ідеалом атеїстичного життя. Для світу насолод багатство і слава є сутністю життя, а для християнства – це пристрасті, які тягнуть за собою страждання, розчарування, духовну і тілесну смерть. Для світу цього сама святість християнська є незносною, бо вона стає докором совісті для нерозкаяної душі.
   Тут, звичайно у багатьох виникає ще одне запитання: а де докази істинності християнської віри в Бога-Творця, адже все вищесказане базується на беззаперечному існуванні Бога, де знайти докази Його існування?
    Докази – це мільярди віруючих християн по всьому світу, їх живе, реальне переживання Його у собі. Це – тисячі святих-мучеників, які підтвердили цю істину своїм життям і віддали за неї життя; це – чудеса Божі, нетлінні мощі святих, чудотворні ікони, церкви і багато іншого. Сама природа, видимий світ, його мудрий устрій вказує на Бога-Творця. Доказів існування Бога безліч, а от не існування Його – нічим не підтверджується. Ще жодна наука у світі не зуміла доказати небуття Бога!

  Протоієрей Костянтин Мадзяновський

 

Читати 553 разів
Детальніше в цій категорії: « Про молитву Про свічку »
  • ЕКСКУРС В ПРАВОСЛАВНУ ЕСХАТОЛОГІЮ. ПРО ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ СИНА БОЖОГО НА ЗЕМЛЮ
    На сьогоднішній день, нерідко можна почути запитання: «Коли ж відбудеться Друге Пришестя Христове і кінець цього світу?». Історія знає немало випадків, коли люди у власних здогадках намагались назначити строки для цього. Особливо в наш час, коли набули розголоси навколо дослідження місячних календарів язичеських племен Майя, котрі жили в період 2000…
    Написано в П'ятниця, 19 грудня 2014 06:24 у Богослів'я Детальніше
  • Навіщо Церкві інтернет?
    Навіщо Церкві інтернет? Мережа Інтернет все більше і більше притягує до себе людей, зокрема молодь. Окрім робочих сайтів створюються аморальні сторінки, які робляться спокусою для багатьох. Церква намагається створити певну моральність і культуру в інтернеті. Дя цього існує і наша сторінка в мережі інтернет. Нажаль, книжок і газет сьогодні читають вкрай мало людей…
    Написано в Четвер, 18 грудня 2014 01:34 у Апологетика
  • Преподобная мати Маріє, моли Бога за нас…
    Преподобная мати Маріє, моли Бога за нас…  «Не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведних, а грішників до покаяння» (Мр. 2,17). П’ята неділя великого посту присвячена преподобній Марії Єгипетській. Ця свята жила в кін. 4-го – поч. 5-го ст.. (522 р. – рік кончини святої). Її житіє особливо актуальне в часи Великого посту, адже…
    Написано в Неділя, 06 квітня 2014 13:51 у Актуальні статті
  • Для тих, хто готується до Таїнства Шлюбу
    Бажаючи вінчатись у церкві, молоді пари починають розпитувати в храмі чи у знайомих що потрібно мати для Таїнства Шлюбу, як готуватись до нього тощо. Саме для цього ми подаємо інформацію про підготовку до Таїнства і не тільки з боку матеріального (що потрібно мати з собою в день вінчання), але й…
    Написано в Четвер, 20 березня 2014 21:03 у Актуальні статті Детальніше
  • СВЯТІ, ПРО ЩО ДО НИХ СЛІД МОЛИТИСЬ, ДНІ ПАМ′ЯТІ ЦИХ СВЯТИХ
     Іоан Предтеча  - про зцілення від головної болі (11 вересня)Іоан Богослов - допомагає у вивченні іконопису ( 21 листопада і 9 жовтня) Апостол Павел - про збереження младенців від смерті (12 липня)
    Написано в Субота, 08 березня 2014 22:57 у Актуальні статті Детальніше
  • Про мораль
    Навіщо нам потрібна мораль взагаліПро смисл життя і щастя людини     Пошуки смислу життя завжди асоціюються з пошуками істини. Як розуміє для себе людина істину, таким і вважає  для себе сенс життя. Цим самим розумінням істини визначається і характер людини, її відношення до інших людей, її діяльність у світі.
    Написано в П'ятниця, 07 березня 2014 20:00 у Богослів'я Детальніше

Запитуйте у священика

Ви можете задавати питання священику та читати запитання інших відвідувачів сайту

Щоб перейти натисніть тут...

 

Для тих, хто готується до Шлюбу

Для переходу кликніть тут...

Зареєструватись